В період з 17 по 20 липня молодіжна команда «Скеля» провела 3 великих євангелізаційних служіння у різних кінцях Харківської області для дітей та молоді, що відпочиває у районних таборах.

17 липня о 16:00 дванадцять членів молодіжної команди «Скеля» на двох автомобілях виїхали з м. Харкова і, подолавши майже 200 км, приїхали до м. Барвінкове, де нас гостинно зустріла сім’я сестри Галини, яка недавно приєдналася до нашої команди після одного з євангелізаційних служінь, що проводилося у їхній місцевості. Після цього, подолавши 15 км, ми вирушили до села Іллічівка, де і зупинилися на ночівлю у сестри Олександри – бабусі одного з членів нашої команди.

Сестра Олександра, маючи 88 років, вже протягом багатьох років гостинно приймає служителів Божих у своїй хаті.

Ранком 18 липня, подолавши ще 22 км, ми вирушили до села Курулька, в якому проводився дитячий оздоровчий табір «Барвінок». З 9 години ранку до 12 ночі, з короткими перервами на обід, ми проводили євангелізаційну програму для дітей та дорослих, що були у таборі.

У першій половині дня наша програма носила переважно веселий, розважальний характер. Для дітей проводилося багато цікавих командних ігор, під час яких кожен загін мав заробити собі якомога більше балів. Перемогли ті загони, де діти змогли найбільше згуртуватися і проявити дружний командний дух та взаємо підтримку. Після цього була дискусія на тему «любов», під час якої кожен зміг висловити свою думку стосовно цього питання.

Після дискусії ми проводили конкурс «Бірвінок має талант», під час якого найбільш обдаровані діти показували власні номери (пісні, танці, гуморески тощо). Найбільш талановиті отримали цінні подарунки та грамоти від нашої команди.

У вечірній час лунали євангельські пісні, також підводилися підсумки дискусій, а потім увазі присутніх було запропоновано перегляд відеороликів, сюжет яких висвітлював жертву Ісуса Христа за усіх людей на землі.

Вкінці програми кожен присутній отримав на згадку про наш приїзд візитну картку молодіжної команди «Скеля» з адресою для листування.

Ніхто з присутніх не хотів розлучатися з нами, практично кожен пообіцяв писати листи на нашу адресу. Керівництво табору вирішило написати про наш приїзд інформацію до місцевої газети, а також запрошувало приїзджати до них на усі послідуючі зміни.

Знову переночувавши в Іллічівці, зранку 19 липня наша команда, подолавши близько 250 км, прибула до іншого табору, який знаходився у Вовчанському районі, неподалік від кордону з Російською Федерацією.

Програма служіння у цьому таборі дещо відрізнялася. Так, дискусія проводилася за темою «Хто такий крутий». Під час дискусії діти і дорослі висловлювали свої думки з приводу свого авторитету у суспільстві. Присутнім було запропоновано вибір: прагнути стати «крутим» в очах оточуючих чи набути особливого значення в очах Божих. Усі без виключення стали на позицію Божого авторитету. Діти відкривали свої серця для Господа, багато-хто захотів стати членом нашої команди і приносити добро і радість для оточуючих.

Приблизно о 22 годині настав час розставання, діти проводжали нас, вигукуючи слова подяки та просили надсилати їм поштою вподобані євангельські пісні. Наші автомобілі знову вирушили в дорогу. Подолавши близько 180 км, майже о другій годині ночі ми прибули у місто Краснокутськ, де знаходився табір «Каразінський». Там нас зустріли чергові вожаті та представник районного відділу освіти. Ночували ми у таборі.

Слід зауважити, що у цьому таборі ми були вперше. Приємно вразила надзвичайна гостинність керівництва табору та районного відділу освіти.

О 9 годині ранку ми розпочали перше служіння у таборі «Каразінський». Місцева адміністрація запросила журналістку з районної газети, яка брала у нас інтерв’ю та фотографувала мало не кожен наш рух, аби написати статтю про діяльність «Скелі» у їхньому районі.

Протягом дня погода кілька разів змінювалася з сонячної на дощову. Нам довелося 4 рази переносити апаратуру у нові місця. Але, дякуючи Богові та молитвам Церкви, під вечір розпогодилося і ми без перешкод провели основну частину служіння.

В серця дітей та дорослих було посіяно євангельські слова віри, надії, любові та добра, які згодом дадуть рясні плоди для Царства Небесного. В ніч з 20 на 21 липня, виморені, стомлені, але надзвичайно щасливі ми повернулися до своїх домівок.

Як християни ми переконані, що кожен наш подих, кожен рух і кожне слово має свідчити про Божу славу на цій землі, і цим самим ми виконаємо Господнє повеління щодо проповіді Євангелії для усіх людей!

Щиро дякуємо єпископу та усім прихожанам церкви «Благовість» за молитовну та фінансову підтримку євангелізаційного служіння!

Нехай усіх вас рясно благословить Господь!!!